Oduvanchick

Я обійду сто різних місць
І сто країн пройду босоніж,
Але не де більш не знайти
Такого сонця чистий промінь.
Я полечу на край землі,
Де велетні тримають небо,
Але те небо не таке
Блакитне й щире як у тебе.
Я із проміння той зорі,
Що перша всходить над землею,
Зіш'ю мотузку й у пітьмі
Всю землю кругом обпережу,
Але не де у тім кругу
Не буде й крихти теплоти,
Що дареш ти.
Я побуваю у казках,
Що їх народи сповідають
Та не почую у словах
І долі щастя, що співають
В твоїх піснях.
Моя ти нене,
До тебе притулюсь сильніш
І порадію я за тебе,
За ті надії, сподівання
І на плечах твоїх
Заплачу тугою прощання.
Моя голубонько,
Як так,
Ти стільки в світі натерпілась
І ось тепер піднімем гвалт,
Ми вороги,
Тобі й собі,
Ми вороги,
Ми вороги,
Твої ж бо діти, Україно.
Я знаю, мамо,
Ти пробачиш,
Забудеш всі образи ти.
Я знаю, мати
Ти не плачиш,
Ховаєш сльози у пітьмі.
Та як скажи мені ховатись,
Куди, скажи, втікать мені,
Коли безсильна як і ти.
І зостається споглядать
Та ще молитись до нестями,
Благать, у Всесвіта, благать.
Для тебе щастя,
Хоч краплину
Благать любові
Хоч іскринку
Вселить в серця
Твоїх дітей
І ті молитви, бо нещасні
Сльозами щирими вмивать,
Мені зосталось лиш благать.